Я написала текст оцените, как вам (про афганистан)

Це було, щось таке, яке не можна передати словами. Парубки втрачали своїх друзів, братів, батьків кожного дня і не знали, що буде з ними через день, годину, хвилину, а може й через декілька секунд, та дороги назад не було. Кожен солдат, пішовши на це страшенне пекло знали, що за кілометри від них, ждуть їх назад їхні матері які не знали чи живий на цю мить її син. Тому кожен хотів написати листа своїй рідній, ласкавій, тій хто був з ними при кожній їхній поразці або новому відкритті в житті, це матері. Матері в свою чергу боялися, що їм прийде такий лист:
«Ваш син загинув». На мою думку, мати яка отримала такий лист не вірила спочатку, що це сталося з її сином. Тому, що коли хлопців відправляли в Афган їм говорили «Ви повернетеся з відти живими».
Їх немає вини –
Цих обшуканих юних Іванів,
Що орошують кров’ю
Сипучі і згірклі піски.
Їм нема, що робить
В цім далеків, чужому Афгані,
І за що побратими кладуть українські кістки?
На мою думку цей вірш написали для того щоб довести, що хлопців обманули, щоб вони тільки поїхали туди. Я пам’ятаю розповіді своїх вчителів про хлопця, який вчився в нашій школі Жилка Ігоря, він поїхав на війну не через те що його хтось примусово туди відправив, а через те, що він повівся на те, що він залишиться живим. Тому ми вже 22 роки 15 лютого згадуємо тих хто пішов від нас. Ці великі числа загиблих ми повинні пам’ятати, що б вони знали, що ми про них не забули і будемо пам’ятати вічно.
За віком втрати склали:
* до 20 років - 8.655 чол. (у т.ч. - 2 офіцера);
* 20-25 років - 3.557 чол. (842 офіцери);
* 25-30 років - 878 чол. (640 офіцерів);
* 30-40 років - 573 чол. (396 офіцерів);
* понад 40 років - 170 чол. (99 офіцерів)

Свою розповідь я б захотіла завершити настановою, «давайте ж і ми з вами будемо пам’ятами ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують».
Спливло-минуло літ уже десяток…
Сьогодні мама майбутнього солдата – це я.
І я чекатиму колись на сина…
Хай збереже моя дитина калина цвіт
І вишень біле диво,
І мирних ранків сонячність щасливу,
І нашу вдячність нескінченну,
І України бойові знамена!