Верлибр на украинском

Сповідь північного вітру

Коли тихо зімкнулись повіки твої,
щоб поринути в ніч, густу і безпечну,
вітер з північних озер
блукав серед змерзлих вітів моїх дерев
з тугою глибокою, як небо над твоєю сніжною колискою,
вмираючи з кожним подихом.

Сповіддю віолончелі
крізь благословенну тишу лилася його пісня

про зимовий ранок,
про озерну млу,
хор духів лісу, граючих на флейтах,
про білі ночі, небо, що палає,
про музику снігів, що у його обіймах грає.

Він шепотів про голоси небесних арф,
і про північну стужу,

і дещо про твою печальну душу