Правильно ли сделан перевод на русский язык?

Ліза і Аня, нерозлучні подруги, одного разу вирішили записатися в армію. Стоять вони на плацу, інструктор кричить:
— Рядові Ліза і Аня, чому ви запізнюєтесь на шикування?
Ліза сором’язливо відповідає:
— Товаришу сержант, ми просто застрягли в їдальні. Млинці були занадто смачні!
Аня киває і додає:
— Так, і ми не могли залишити їх недоїденими. Це ж проти статуту!
Сержант хмуриться, але потім усміхається:
— Гаразд, дівчата, але наступного разу, щоб ви були в строю вчасно, зрозуміло?
Ліза і Аня хором:
— Так точно, товаришу сержант!
На наступному тренуванні їм доручили копати окопи. Ліза копає і каже:
— Аня, а що як ми знайдемо скарб?
Аня відповідає:
— Ну, тоді будемо найбагатшими солдатами на базі!
Раптом лопата Лізи вдаряється об щось металеве. Обидві завмирають.
Ліза вигукує:
— Аня, здається, ми щось знайшли!
Вони починають розгрібати землю і знаходять... старий чайник. Ліза сміється:
— Ось він, наш скарб! Тепер у нас буде своя чайна вечірка.
Аня підтримує жарт:
— Так, і тепер нас точно будуть називати не рядові, а офіцери чайних церемоній!
Ввечері, сидячи в казармі з чашками гарячого чаю, вони усміхаються:
— Ліза, з тобою навіть армія — це пригода.
Ліза відповідає:
— Аня, головне, що ми разом. З нами ніякі труднощі не страшні!
І обидві хохочуть, згадуючи свої веселі військові будні.
=========
Лиза и Аня, неразлучные подруги, однажды решили записаться в армию. Стоят они на плацу, инструктор орет:
— Рядовые Лиза и Аня, почему вы опаздываете на построение?
Лиза смущенно отвечает:
— Товарищ сержант, мы просто застряли в столовой. Блинчики были слишком вкусные!
Аня кивает и добавляет:
— Да, и мы не могли оставить их недоеденными. Это же против устава!
Сержант хмурится, но потом усмехается:
— Ладно, девчонки, но в следующий раз, чтобы вы были в строю вовремя, понятно?
Лиза и Аня хором:
— Так точно, товарищ сержант!
На следующей тренировке им поручили копать окопы. Лиза копает и говорит:
— Аня, а что если мы найдем клад?
Аня отвечает:
— Ну, тогда будем самыми богатыми солдатами на базе!
Вдруг лопата Лизы ударяется о что-то металлическое. Обе замирают.
Лиза восклицает:
— Аня, кажется, мы нашли что-то!
Они начинают разгребать землю и находят... старый чайник. Лиза смеется:
— Вот он, наш клад! Теперь у нас будет своя чайная вечеринка.
Аня поддерживает шутку:
— Да, и теперь нас точно будут звать не рядовые, а офицеры чайных церемоний!
Вечером, сидя в казарме с чашками горячего чая, они улыбаются:
— Лиза, с тобой даже армия — это приключение.
Лиза отвечает:
— Аня, главное, что мы вместе. С нами никакие трудности не страшны!
И обе хохочут, вспоминая свои забавные военные будни.