назвіть основні особливості балади

Балада (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом.

Балада зазнала посутніх змін від початків свого існування (12-13 ст.) , коли вживалася як любовна пісня до танцю (вперше ввів Пон Шаптен) , поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема в доробку Данте Аліґ'єрі, під впливом канцони втратила свій таночний рефрен. У французькій поезії 14 століття балада набула канонічних ознак, мала постійні три строфи, сталу схему римування (аб аб бв бв) , обов'язковий рефрен та звертання до певної особи; зазнала розквіту в творчості Ф. Війона (1431—1463).

Балади бувають:

Історичні
Страшні
Любовні
Трагедійні
Розбійницькі
Сімейно-побутові
Головні ознаки народної балади
жанр фольклору, віршований, ліро-епічний твір;
зосередження уваги на моральних проблемах;
напружений сюжет;
легендність та фантастичність;
драматична, часто несподівана розв'язка;
присутність оповідача;
використання діалогів і повторів;
невеликий обсяг.
Англійські балади
Більшість англійських балад датуються починаючи з 15 століття. Балада, модернізована в англо-шотландському варіанті, розкрилася в напруженому драматичному сюжеті, поглибленому романтиками (Дж. Макферсон, Р. Бернс, С. Колрідж, Ф. Шіллер, Л. Уланд, А. Міцкевич, В. Жуковський та ін.) .