Mail.ruПочтаМой МирОдноклассникиВКонтактеИгрыЗнакомстваНовостиПоискОблакоVK ComboВсе проекты
Лидеры категории
Gentleman Gentleman
Искусственный Интеллект
Cергей К Cергей К
Просветленный
Лена-пена Лена-пена
Искусственный Интеллект
Влад Валерий Меренков MiF Костя •••

Анализ поэзии Леси Укринки Красо Украины, Подолля !

Олег Шиш Ученик (95), закрыт 10 лет назад
Лучший ответ
Лена Добровольская-Forever•.♥.ツ Высший разум (2877720) 10 лет назад
Природа відігравала особливу роль у житті і творчості Лесі Українки. Весна, літо, осінь, зима — це не просто пори року, що змінюють одна одну. Весна для хворої на туберкульоз кісток Лесі була передвісником тепла, надією на одужання. У багатьох її творах звучить мотив весни, її цілющого впливу на всіх і на все.
Літо —, це сонце, тепло, ласкавий вітерець. Улітку Леся почувала полегшення, хвороба неначе відступала, а настрій був бадьорий;
Осінь і зима приносили з собою дощі, холоднечу, слабування і нові поразки у боротьбі з туберкульозом. Але негода ніяк не впливала на творчу активність поетеси. Якось вона у листі написала: «Часто у поетів настрій поетичний залежить від погоди — одні найбільше пишуть навесні, в чудову погоду, другі можуть писати тільки під час осінніх дощів, у мене ж сей настрій залежить най більш від того, яка погода в душі, і я пишу найбільше в ті дні, коли на серці негода, тоді чогось швидше робота йде» .
Але ніяка негода не впливала на прояв любові поетеси до рідного краю. З ніжністю писала Леся Українка про ліси і озера Волині, синій Дніпро, південні степи України, чудові Карпати і мінливу красу Чорного моря.
У 1888 році Леся Українка вперше їде до моря і свої враження від мандрівки описує у ліричному циклі із дев'яти творів «Подорож до моря» . Вірші цього циклу нагадують щоденник, у якому поетеса занотовує побачене і неначе веде читача від Луцька до Одеси.
Вірш «Красо України, Подолля» — третій вірш циклу. Перед читачем розгортається картина, на якій зображено «хороші, красні села» , «хати садками вкриті, срібним маревом повиті». Останні два рядки строфи «Коло сел стоять тополі, розмовляють з вітром в полі» нагадують Шевченківські образи.
Поїзд їде далі, і розгортаються нові картини: «хвилюються лани золотії», «бори величаві, густії провадять таємну розмову» . Раптом виринають «ярочки зелененькі, стежечки по них маленькі, перевиті, мов стрічечки, збігаються до річечки... » Вірш написано так, що складається враження присутності читача в подорожі. Краєвиди змінюються так швидко, наче їдеш у поїзді і спостерігаєш за природою із вікна.
Зовнішня краса Поділля чарує, але вона не заступає народного горя. Вірш розпочинається і закінчується строфою:

Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!. .

Та горе і недоля є. Вони поки що приховані розкішними барвами літньої природи; села хороші, красні тільки здалеку. Убогі хатки укриті садками, ніби срібним маревом. І як же не хочеться розвіювати ілюзорну ідилію. Нехай швидше летить поїзд, нехай на довше збережеться мажорний настрій, адже попереду Лесю чекає тяжке життя, сповнене болю і страждань, від яких ні втекти, ні заховатися.
Остальные ответы
Yana Bezruchko Знаток (296) 5 лет назад
Тема: зображення Подолля, його чарівної природи.

Ідея: возвеличення краси рироди, гармонії з природою.

Художні засоби:

Епітети: балочка весела, хороші, красні села, срібним маревом, лани золотії,Бори величезні, густії,ярочки зелененькі,Стежечки маленькі.

Порівняння: Перевиті, мов стрічечки.

Жанр: (здається, інтимна лірика)

Розмір: тристопний амфібрахій.
Похожие вопросы