Аналіз вірша Максима Рильського ,,поетичне мистецтво, ,

Лише дійшовши схилу віку,
Поезію я зрозумів.
Як простоту таку велику,
Таке єднання точних слів,

Коли ні марній позолоті,
Ні всяким викрутам тонким
Немає місця, як підлоті
У серці чистім і палкім.

Коли епітет б'є стрілою
У саму щонайглибшу суть,
Коли дорогою прямою
Тебе метафори ведуть

Коли зринає порівняння,
Як з моря синього дельфін
Адже не знає він питання,
Чом саме тут зринає він!

Слова повинні буть покірні
Чуттям і помислам твоїм,
І рими мусять бути вірні,
Як друзі в подвигу святім.

Свій парус ладячи крилатий,
Пливти без компаса не смій!. .
Світ по-новому відкривати,
Поете, обов'язок твій!