Зворушлива краса природи рідного краю в повісті "Гуси-лебеді летять" (1)

что?

Загальновідомо, що Поділля — це надзвичайно красивий, мальовничий куточок України. Михайло Панасович Стельмах народився саме там і, звичайно, ця природа вразила його, залишившись в пам'яті письменника назавжди.
У повісті «Гуси-лебеді летять» Стельмах відтворив казкову природу свого рідного краю. Цей твір нагадує хвилюючу казку, яку дитині розказують дідусь чи бабуся. Природа постає в ній живою дійовою особою, адже вона ніби оживає в свідомості головного героя-оповідача — маленького Михайлика.
Хлопчик роздивляється, навкруги і ніби бачить навколо живих істот, йому здається, що дерева і тварини розмовляють з ним на рівних: «Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі».
У цій повісті Стельмах згадує красу рідного Поділля, він пам'ятає, як улітку малим хлопцем збирав стиглі фрукти, як солодко пах квітучий сад: «Я дивлюсь на вишні, і в них справді то тут, то там паленіють розпухлі щічки. А мати вже показує, що на покручі гороху з'явився ще сонний перший цвіт, а на ранній груші шаріють грушки... »
Діти завжди відчувають єдність із природою набагато яскравіше, ніж дорослі. Вони ще не втратили своєї наївності, довірливості, казкових мрій. Саме тому навколишній світ постає для них надзвичайною, фантастичною живою істотою: «За хмарами-хмарами куталось сонце; воно зрідка опускало під краї неба імлаві просвітки, і тоді земля трималась на них, мов колиска. Навколо тихо бринів золотий півсон передосіннього степу» .
Краса рідного краю залишається в серці кожного назавжди, особливо в серці письменника. У повісті «Гуси-лебеді летять» Михайло Стельмах зобразив надзвичайну природу рідного Поділля — чарівну казку свого дитинства.